Закон щодо оптимізації трудових відносин прийнято: які основні зміни?

 1 липня 2022 р. ВРУ ухвалила в другому читанні законопроєкт № 7251 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин». За нього проголосувало 262 народних депутати. Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Основні зміни до законодавства про трудові відносини, передбачені законопроєктом:

1. Установити, що на час оголошення воєнного або надзвичайного стану всі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу можуть здійснюватися та вестися в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ, відповідно до законодавства у сфері електронного документообігу.

2. Запровадити додаткову підставу для звільнення працівника – неможливість забезпечувати працівникові умови праці внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій, а також ввести особливу процедура вивільнення таких працівників.

3. Жахливі наслідки війни та наявність великої кількості її жертв зумовлюють введення додаткової підстави для розірвання трудового договору – відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці.

4. Усувається стара законодавча прогалина щодо порядку припинення трудового договору з працівником або фізичною особою, яка використовує найману працю, в разі їх смерті, визнання судом безвісно відсутніми або оголошення померлими.

5. Вводяться норми, покликані прискорити перехід до обліку трудової діяльності працівника в електронній формі, визначається поняття сумісництва, що забезпечить можливість працівникам, які були вимушені покинути свої робочі місця, працевлаштуватися на іншій роботі.

6. Враховуючи ймовірні труднощі з виплатою заробітної плати, компенсаційних та гарантійних виплат у період дії воєнного стану, коли окремі категорії службовців перебувають у простої, відпустках без збереження заробітної плати або з ними можуть бути призупинені трудові договори, скасовуються на цей період окремі обмеження, передбачені законодавством у сфері запобігання корупції щодо зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.

7. Врегульовується питання оплати додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, а саме за кошти підприємств, призначених на оплату праці, або за кошти фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. Також у зв’язку зі збільшенням категорій осіб, які мають право на використання зазначеної відпустки, пропонується зменшити її тривалість з 14 до 7 календарних днів.

Оскільки додаткову відпустку окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності передбачається оплачувати за кошти роботодавця, то відповідно потребує внесення змін п. 12 ст. 12 та п. 17 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

8. З метою справедливого підходу щодо нарахування компенсації за невикористану відпустку пропонується виключити із КЗпП ст. 81 та ч. 3 ст. 83, якими передбачається право працівника в разі переведення на інше підприємство перевести грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки на інше підприємство, в установу, організацію. Аналогічні зміни також пропонується внести до Закону України «Про відпустки».

Частину 6 ст. 83 КЗпП пропонується викласти в редакції, яка б відповідала ст. 1227 ЦКУ, а саме виплати грошової компенсації за не використані працівником дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи, яка не була ним одержана за життя, членам його сім'ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Аналогічні ст. 83 КЗпП зміни пропонується внести і до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

9. Встановлюється чітко визначений строк, коли має бути виплачена заробітна плата за час відпустки, а саме не пізніше останнього дня, що передує дню початку відпустки (з урахуванням норм Конвенції МОП № 132).

10. Статтю 9 Закону України «Про відпустки» (в частині зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку) доцільно привести у відповідність до ст. 119 КЗпП щодо працівників, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, оскільки ст. 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки за вказаними працівниками.

11. Врегульовано окремі питання виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні щорічних відпусток, а також додаткової батьківської відпустки в разі його смерті, а саме входження до складу спадщини таких виплат, у разі відсутності спадкоємців.

12. З метою усунення юридичних невизначеностей та подолання практичних прогалин у правозастосуванні вносяться зміни до Закону № 2136. Конкретизовано порядок регламентації робочого часу та часу відпочинку у період дії воєнного часу, зокрема, стосовно категорій працівників, яким може бути збільшено тривалість роботи впродовж тижня, відновлено механізм оплати праці за роботу у вихідний день, уточнено порядок надання щорічної основної відпустки. Також акцентовано увагу на тому, що запровадження продовженої тривалості роботи є правом, а не обов'язком роботодавця.

13. Передбачається відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії. З цією метою заплановано розроблення окремого механізму.

14. Уточнено порядок та умови застосування механізму призупинення дії трудового договору, враховуючи виявлені непорозуміння щодо підстав та мети його впровадження, а також уникнення можливих ризиків зловживань з боку роботодавців та забезпечення трудових гарантій працівників в умовах воєнного стану.

15. З метою захисту трудових прав працівників вносяться зміни до Закону № 2136, які дозволять здійснювати позапланові заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Крім того, Комітет ВРУ з питань соцполітики згодом доопрацював цей законопроєкт. За інформацією Федерації роботодавців, 7 червня на засіданні Комітету підтримано правку Г. Третьякової, яка врегульовує питання звільнення роботодавця від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, із залишенням для цих працівників місця роботи (посади). Окрім цього, таким працівникам залишається виплата грошового забезпечення за кошти держбюджету.

Текст Закону буде оприлюднений після підписання Президентом.