Реформа виконавчого провадження. Перезавантаження

Приватний порядок

Верховна Рада прийняла, а Президент на початку липня підписав закони «Про виконавче провадження» і «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Перший замінює чинний закон «Про виконавче провадження», а другий — «Про державну виконавчу службу». Закони опубліковані 5 липня.

Вони вступають у силу через 3 місяці від дня публікації, за винятком окремих норм, яких доведеться почекати ще стільки ж.

Після аналізу згаданих актів не можна не відзначити їх позитивної спрямованості на захист прав та інтересів стягувачів у виконавчому провадженні, тоді як запровадження інституту приватних виконавців

повинно розвантажити державних виконавців органів ДВС.

Принциповим нововведенням прийнятих документів є надання приватним виконавцям статусу суб’єкта незалежної професійної діяльності, аналогічно арбітражним керуючим, адвокатам, приватним нотаріусам.

Слід зазначити, що приватним виконавцям дозволяється поєднувати свою діяльність з діяльністю арбітражного керуючого, що дозволить останнім розширити перелік послуг.

Водночас розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором боржника в процедурі банкрутства не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які раніше виконували повноваження приватного виконавця у виконавчих провадженнях, стороною в яких був боржник.

Законом установлені спеціальні вимоги до осіб, які можуть бути приватними виконавцями. Зокрема, ним може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права після отримання відповідного диплома не менш як два роки і склав кваліфікаційний іспит.

Інформація про приватних виконавців уноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців, який буде розміщено на веб-сайті Мін’юсту. Реєстр буде безплатним і відкритим. Приватний виконавець матиме право почати свою діяльність із дня внесення інформації про нього до такого реєстру.

Необхідно врахувати, що приватні виконавці

мають право приймати до виконання виконавчі документи за місцем їх виконання на території відповідного виконавчого округу. Такими виконавчими округами є Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ і Севастополь. При цьому виконавчі дії приватні виконавці можуть провадити по всій території України.

За свої рішення, дії або бездіяльність і заподіяну третім особам шкоду приватний виконавець нестиме цивільно-правову, адміністративну, кримінальну або дисциплінарну відповідальність.

Передбачається, що цивільно-правова відповідальність грунтуватиметься на загальних принципах цивільного законодавства про відшкодування шкоди. Втім, така відповідальність буде застрахована.

Страхові зобов’язання

Законом визначено, що до початку діяльності приватний виконавець зобов’язаний застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Мінімальний розмір страхової суми за договором повинен становити 10% загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають у приватного виконавця протягом року, але не менш як одну тисячу мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Приватний виконавець не зможе виконувати рішень, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум, які вже перебувають у нього в провадженні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором

страхування. В такому разі приватний виконавець зобов’язаний укласти договір страхування на належну суму. Неукладення такого договору є підставою для припинення діяльності приватного виконавця.

Державна відповідальність

Приватні виконавці наділені такими ж повноваженнями, як і виконавці ДВС, проте вони не зможуть виконувати такі рішення:

— за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави в статутному капіталі яких перевищує 25%, та/або які фінансуються виключно з коштів державного або місцевого бюджету;

• за якими стягувачами є держава, державні органи;

• які передбачають виконання дій стосовно майна державної або комунальної власності;

• про виселення та вселення фізичних осіб;

• про конфіскацію майна;

• про відняття і передання дитини, встановлення побачень з нею або усунення перешкод у побаченнях з дитиною та деякі інші рішення.

За проведення виконавчих дій приватному виконавцеві виплачується винагорода, яка складається з двох частин. Основна встановлюється Кабміном і стягується з боржника у виконавчому провадженні. Додаткова визначається угодою між приватним

виконавцем і стягувачем і не підлягає стягненню з боржника.

Гроші, цінні папери та інші цінності, вилучені або стягнуті приватним виконавцем з боржника за результатами виконавчих дій, не включаються до складу спадщини, на них не може бути накладений арешт або звернене стягнення за боргами приватного виконавця.

Слід зауважити, що в разі припинення права на проведення діяльності приватного виконавця установи банків зобов’язані переказати залишок коштів на відповідних рахунках на рахунок іншого приватного виконавця або органу ДВС, якому передано виконавчі провадження для продовження виконавчих дій. Такий переказ здійснюється банком на підставі платіжної вимоги нового виконавця.

Без контролю не залишать

Законом про органи примусового виконання рішень також передбачений контроль за діяльністю приватного виконавця, який полягає в проведенні планових (не частіше за один раз на два роки) і позапланових перевірок.

Позапланові перевірки проводяться за заявою приватного виконавця, на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, ненадання приватним виконавцем звітності або іншої інформації або надання недостовірної інформації. Така перевірка проводиться Мін’юстом, а в окремих випадках — Радою приватних виконавців.

За результатами перевірки, за наявності ознак дисциплінарного проступку, Мін’юст або Рада

направляють до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. За наслідками розгляду подання комісія може винести приватному виконавцю попередження, догану, прийняти рішення про припинення діяльності на строк до 6 місяців або повне припинення діяльності. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін’юсту.

Необхідно відзначити: якщо питання порушення приватним виконавцем законодавства, яке розглядається дисциплінарною комісією, є предметом судового оскарження, то в такому разі дисциплінарна комісія відкладає розгляд подання до набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Таким чином, убачається, що законодавством не передбачена компетенція Мін’юсту або інших органів (за винятком суду) щодо скасування неправомірних рішень приватного виконавця. Як боржник, так і стягувач мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця тільки в судовому порядку.

Останнім часом все частіше доводиться чути, що передання державою функції примусового виконання рішень у приватний сектор фактично призведе до свавілля при їх виконанні.

Такі побоювання є передчасними, враховуючи, що, по-перше, законом чітко врегульований порядок діяльності та компетенція приватних виконавців, порядок проведення ними виконавчих дій і ухвалення рішень. По-друге, існують кваліфікаційні вимоги до приватних

виконавців, проходження ними навчань, стажувань і складання іспитів, що виключає доступ до такої діяльності «випадкових» осіб. Крім того, для реалізації своєї діяльності приватні виконавці мають понести витрати, зокрема на оренду й облаштування офісу. Припинення діяльності приватного виконавця внаслідок порушення вимог закону призведе до фактичної втрати ним можливості отримання доходу від професійної діяльності та понесених витрат.

Водночас не можна не відзначити, що переважна більшість боржників у виконавчих провадженнях не є юридично обізнаними. Це означає, що в окремих випадках порушення законодавства за відсутності кваліфікованої юридичної допомоги можуть залишитися непоміченими. Як на такі порушення законодавства реагуватимуть Мін’юст при проведенні планових перевірок і Дисциплінарна комісія приватних виконавців — покаже практика.

Реєстр боржників

Нововведенням, що кардинально змінює підхід до забезпечення виконання рішення і запобігання відчуженню боржниками активів, є впровадження Єдиного реєстру боржників. У реєстрі в режимі реального часу надаватиметься інформація про боржників, які мають невиконані майнові зобов’язання. Цей реєстр буде розміщений на веб-сайті Мін’юсту.

Нотаріуси та інші органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких з метою укладення угоди щодо

відчуження майна звернувся боржник, унесений до згаданого реєстру, будуть зобов’язані відмовляти у вчиненні реєстраційних дій навіть у тому випадку, якщо в них буде відсутня інформація про накладення виконавцем арешту на кошти або майно боржника. При цьому такі органи в день звернення боржника зобов’язані повідомити приватного або державного виконавця про майно, щодо відчуження якого звернувся боржник.

Укладення угоди стосовно майна боржника з порушенням указаного порядку, якщо така угода унеможливила задоволення вимог стягувача за рахунок майна боржника, є підставою для визнання такої угоди недійсною.

В умовах конкуренції

Нині закон визначає концепцію вільного вибору виконавців.

Утім, не зовсім зрозумілий порядок реалізації виконавчих дій і задоволення вимог стягувачів у випадку, якщо частина виконавчих документів перебуває в органах ДВС, а решта — у приватних виконавців.

Так, закон про виконавче провадження містить два самостійні положення, перше з яких передбачає, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, в рамках зведеного виконавчого провадження. Друге — що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого

провадження.

При цьому законом не установлена можливість створення виконавчих груп з участю одночасно державних і приватних виконавців. Це означає, що в органів ДВС і приватних виконавців можуть бути окремі зведені виконавчі провадження. Яким чином координуватиметься робота між державними і приватними виконавцями та задовольнятимуться вимоги стягувачів, поки що невідомо.

Не виключено, що в окремих випадках майно боржника може бути реалізоване, наприклад, при виконанні рішення приватним виконавцем без задоволення вимог стягувачів, виконання рішень яких здійснюється органами ДВС або навпаки.

В цілому завдяки прийнятим законам у процедурі виконавчого провадження з’являються позитивні зміни, адже вони покликані забезпечити дієвий механізм швидкого і повного виконання рішень, зокрема завдяки розвантаженню органів ДВС.

Водночас для забезпечення дотримання прав боржників у виконавчому провадженні держава повинна здійснювати реальний контроль за діяльністю приватних виконавців і вживати адекватних заходів у разі порушення закону.

Коментар «ЗіБ»

Представники юридичних компаній розповіли, які наслідки матиме ухвалення новацій

АРТЕМ ТКАЧЕНКО, юрист ЮК «Пронін та партнери»:

— Те, що руйнується неефективна монополія у сфері виконання судових рішень, — це позитивний момент. Адже якщо взяти до уваги статистику, то на сьогодні в Україні виконуються, за різними оцінками, від 2 до 20% судових рішень. Сума, яка підлягає стягненню органами державної виконавчої служби, зростає як на дріжджах. Так, станом на липень 2016 р. ця цифра становила більш як 560 млрд грн., що майже збігається з державним бюджетом України в цьому році. А отже, змінити цю ситуацію покликані передусім приватні виконавці.

Переваги нововведення полягають у тому, що сам виконавець матиме зацікавленість та якісно виконати рішення суду, щоб отримати свою винагороду, а, можливо, ще й заохочення від клієнта.

Як було досі? Фізична або юридична особа, чиї позовні вимоги щодо стягнення коштів були задоволені в суді, отримує рішення суду, звертається до державного виконавця, а там це рішення, немов якір, закидається державним виконавцем на самісіньке дно моря й лежить непорушно. Воно може зрушитись, але мотивація його піднімати відсутня. І, напевне, очевидно, що мається на увазі під мотивацією. Тому нововведення має можливість хоча й не нівелювати, проте значно скоротити корупційну складову, а заразом покращити статистику виконаних судових рішень.

СТАНІСЛАВ СКРИПНИК, виконавчий партнер ЮФ «Лавринович і партнери»:

— Неефективне і тривале виконання судових рішень є основною проблемою, з якою майже

завжди зіштовхуються учасники судового процесу після його закінчення. Тому система виконавчої служби, яка існує зараз, має підлягати беззаперечному реформуванню. Саме ця мета і була причиною ухвалення законів та створення «змішаної» системи виконання.

Головне питання — чи вдасться уникнути зловживань і перевищення повноважень з боку приватних виконавців та чи не перетвориться це реформування на легітимізацію так званих колекторів. Відповідно, має бути реальний, а не декларативний контроль за їх діяльністю та швидке притягнення до відповідальності у випадку порушень. Боржники, безперечно, повинні виконувати рішення судів щодо себе, але при цьому їх права мають бути захищені.

Здійснилося — президентська ініціатива щодо реформування інституту виконання рішень втілюється, підписані Закони «Про виконавче провадження» та «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Насамперед реформування акцентовано на створення приватних виконавців, що, на мою думку, дуже спростить виконання рішень.

Впевнений, що ця реформа, буде дієвою боротьбою з корупцією, оскільки на даний час дуже важко співпрацювати з державною виконавчою службою, коли ти маєш рішення суду на свою користь, а виконати його вчасно не є можливим, із-за «завалу» державного виконавця. Запровадження приватних виконавців безумовно, розвантажить державних виконавців.

АРТЕМ ПАСЬКО, адвокат АФ«Династія»:

— Насамперед реформування акцентоване на створення приватних виконавців, що, на мою думку, дуже спростить виконання рішень. Упевнений, що ця реформа буде дієвою боротьбою з корупцією, оскільки нині дуже важко співпрацювати з державною виконавчою службою, коли ти маєш рішення суду на свою користь, а виконати його вчасно неможливо через «завал» держвиконавця.

Окреме «дякую» хочеться сказати законодавцю за розмежування обов’язків державних та приватних виконавців, а саме — стосовно проведення виконавчих дій щодо об’єктів державної власності або об’єктів, які частково перебувають у держвласності. Ці дії може виконати лише державний виконавець.

Незрозумілою залишається лише неможливість суміщення роботи приватного виконавця з іншою діяльністю, наприклад адвокатською. Дуже сподіваюся, що це тимчасове явище і згодом будуть унесені зміни щодо суміщення кількох видів діяльності одночасно.

ЮЛІЯ БОРЕЙКО, юрист ЮФ Integrites:

— Від ока юриста не сховаються деякі недопрацювання, що несе реформа за пеленою інноваційності.

Незважаючи на роз’яснення та палкі запевнення міністра юстиції щодо доступності стартапу для всіх охочих, хто відповідає вимогам ст.10 закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», норми закону свідчать про протилежне.

Спірним питанням самого інституту приватних виконавців є їх клієнтоорієнтованість, яка, з одного боку, буде стимулювати якість та обсяги виконання судових рішень, а з другого — породить підпорядкованість під кредитора, що, у свою чергу, матиме вигляд цькування боржників. Тому з розширеними повноваженнями та без серйозного врегулювання діяльності виконавців відбудеться дискримінація учасників виконавчого провадження.

ОЛЬГА ШЕНК, старший юрист ЮФ CMS CameronMcKenna:

— На реформу системи виконавчого провадження юристи-практики очікували вже давно, оскільки наявна система не виконує (і не виконувала) своїх функцій.

Відтепер приватні виконавці будуть наділені тими ж повноваженнями, що й державні, крім права на виконання певних категорій рішень, контроль за виконанням яких держава зберігає за собою з огляду на їх державну чи соціальну значимість. Фактично поле діяльності (та інтересу) приватних виконавців буде окреслюватися виконанням рішень у комерційних спорах.

Разом з позитивним у цілому сприйняттям нового законодавства в суспільстві ширяться думки щодо можливих зловживань приватних виконавців, що може призвести до узаконення діяльності так званих колекторів. Звичайно, кінцеву ясність в це питання внесе практика, проте законодавство передбачає механізми контролю за діяльністю приватних виконавців, а тому, на мою думку, з початком роботи

приватних виконавців варто очікувати, що система виконання судових рішень повинна змінитися на краще.

ОЛЕКСАНДР ПРОЦЮК, ОЛЕГ МИХАЛЮК адвокати АОPwCLegal:

— В системі виконавчого провадження накопичилась величезна кількість проблем. Серед основних: недостатнє фінансування органів виконавчої служби, значне навантаження, неналежна матеріальна база, дефіцит кваліфікованих кадрів та інші.

Головної новацією ухвалених законів є запровадження інституту приватних виконавців, як альтернативи державним. Перш за все, це дозволяє знизити завантаженість органів державної виконавчої служби.

Попри чималу критику, на нашу думку, запровадження інституту приватних виконавців матиме безумовно позитивні наслідки адже на відміну від державного виконавця, приватний виконавець напряму зацікавлений у належному виконанні судового рішення.

Зокрема, делегування державою частини своїх повноважень вже довело дієвість на прикладі приватного нотаріату, який в перший час сприймався із певною недовірою. На даний час приватним виконавцям підвідомча зовсім незначна кількість категорій судових рішень. Втім, можна припустити, що за умови дієвості інституту приватних виконавців — перелік судових рішень щодо яких вони можуть проводити виконавчі дії буде розширюватись.

МАКСИМ ОЛЕКСІЮК, партнер ЮФ «КМ Партнери»:

— Запровадження інституту приватних виконавців є єдиним правильним шляхом розвитку системи виконання судових рішень, особливо в умовах незабезпечення належного управління корпусом державних службовців, а також браку фінансування. Створення альтернативних приватних інституцій довело свою ефективність, це видно на прикладі передання повноважень щодо державної реєстрації нотаріусам та іншим акредитованим суб’єктам.

Поряд із позитивними моментами однією з вад нових законів є залежність гарантованого доходу приватних виконавців від рішень Кабміну, оскільки розмір їх основної винагороди буде встановлювати саме Уряд. Для порівняння: виконавчий збір, що справляється в разі звернення до ДВС, визначається законом, і ми не бачимо перешкод для встановлення аналогічного рівня регулювання питань базового доходу приватних виконавців.

Також нові закони не долають деяких труднощів, що виникали при виконанні рішень на користь нерезидентів. У зв’язку із цим сподіваємося, що приватні виконавці будуть більш креативними при вирішенні складних завдань у процесі своєї діяльності.

 

Джерело :Закон і Бізнес